„О, спорт! Ти мир! Ти встановлюєш гарні, добрі, дружні стосунки між народами. Ти згода. Ти зближуєш людей, які прагнуть єдності. Ти вчиш різномовну, різноплемінну молодь поважати один одного. Ти – джерело благородного, мирного, дружнього змагання. Ти збираєш молодість – наше майбутнє, нашу надію – під свої мирні прапори. О, спорт! Ти мир!» П’єр де Кубертен.
Напевно, дехто зараз скаже, що питання спорту не на часі і що всі сили мають бути зосереджені тільки в одному напрямку – військовому. У мене є дуже багато аргументів відносно нагальної необхідності розвитку реального, максимально наближеного до широких мас населення спорту, який би став потужним стимулом морального, фізичного і духовного вдосконалення. Як ми всі пам’ятаємо, навіть сучасна війна проти України розпочалася в 2014 році тільки після закінчення навіть не Олімпійських, а Паралімпійських ігор. Хай і на короткий термін, але була стримана навала ворога, що дозволило виграти дорогоцінний час. Сьогодні мільйони людей вибиті із звичної колії і різко змінили свій спосіб життя, який втратив багато напрацювань та звичок, тому в багатьох виникла порожнеча, нічим не заповнена і не підкріплена. А порожнеча, самотність, одинокість – це дуже страшні руйнівні і дестабілізуючі речі. І спорт може бути саме тим живильним цілителем, панацеєю, що може врятувати будь-яку людину. Уся складність лише в можливості вибору приємного для кожного та доступного виду спорту. Арсенал видів дуже великий, але необхідно, щоб була проведена також колосальна робота по пропозиціях цих видів, а особливо для людей, що мають проблеми із здоров’ям. Мирного часу в Україні ніякої потужної роботи в цьому напрямку не проводилося, бо максимум зусиль і фінансів були зосереджені тільки на спортсменах-професіоналах. Той же П’єр де Кубертен два століття назад сказав дуже важливу цитату про олімпійський спорт, яку не особливо часто вживають: "У недалекому майбутньому нас чекає поява огидного клану спортсменів-професіоналів, які перекрутять саму ідею спортивних змагань, монополізують їх і перетворять на свого роду театр маріонеток". Коли держава хоче розвиватися, мають бути олімпійські підходи до розвитку спорту. Україна має також розвивати рекреаційний, адаптаційний спорт. Так ще на початку 21 століття я мав колись розмову із успішним, впливовим бізнесменом відносно того, як він знімає гіперстреси свого бізнесу. Він сказав, що думає про бізнес постійно і в дорозі, і в сім’ї, і в театрі, і в кіно…. Єдине місце, де він не може про це думати і повністю відволікається – це спортивна площадка для масових ігр, де він приймає безпосередню участь у грі. І це говорить на користь того, що потрібно і до, і після Перемоги розвивати спорт і спортивну інфраструктуру. Усі знають, що під час війни спортзали стали найбільш затребуваними місцями для переселенців та біженців. Вони стали паличкою-виручалочкою в найтяжчі часи потрясінь та боїв. В той же час зовсім скоро їм треба стати центрами реабілітації та відновлення воїнів, що пройшли горнило війни і не обійшлися без втрат тілесних та душевних. Посилений розвиток спортивних змагань буде гарантією від суїцидних настроїв та депресій. Спливають в моїй пам’яті багато історій поранених в госпіталях, які шляхом постійних наполегливих тренувань могли досягати результатів, що дивували бувалих лікарів. В світлі сказаного, випливає єдиний висновок – Україна має посилено вже зараз розвивати олімпійський спорт і, зокрема, рекреаційний спорт, як один з його підвидів. Ви знаєте, що цього місяця стартують Паралімпійські ігри. Наш канал буде присвячувати цій події особливу увагу. Сподіваємося, що і ви знайдете можливість подивитися виступи спортсменів і співпереживати із нашими співвітчизниками, підтримаєте їх переглядом і, можливо, для когось із вас сподобається якийсь із видів спорту або ви розкажете і порадите його для інших. Хай прибуває для вас сила духу!!!
Сергій Чумак.
