Багатьом хочеться бути реалізованими, почутими та побаченими суспільством. Незважаючи на різні порушення здоровʼя талановиті фахівці мають потребу рівності на ринку праці!
Однак, і у цій сфері життя люди з інвалідністю нерідко зіштовхуються з низкою перепон: відсутність спеціально облаштованих робочих місць, відсутність ліфтів та пандусів в офісних будівлях, чи погані дороги до приміщень. Окрім того, часто це і складні стосунки з керівниками та непосильні обʼєми роботи чи графіки праці.
Час працювати! Така думка дуже чітко сформулювалась у моїй голові, коли була на 4 курсі тодішнього відділення журналістики філфаку.
Памʼятаю, як однокурсники приносили в деканат підтвердження про працевлаштування, а я думала: «Теж хочу мати роботу! Цікаво, чи вдасться колись?!»
Потім знов поринула в навчання, геть забувши, про ці рефлексії в голові. І одного дня все змінило єдине повідомлення головного редактора Інтернет видання «Час Закарпаття» у мережі Фейсбук: «Привіт! Маю для тебе пропозицію щодо роботи! Якщо цікаво – набери.» Далі був вказаний номер мобільного.
Ніколи не забуду, що я відчула тієї миті! Враження було, ніби, сам Господь спустився з неба, щоб мене обійняв мене втіленим бажанням!
Тремтіли руки, ледь тримався голос, кожен орган в тілі пульсував хвилюванням, але я без вагань подзвонила. І цей дзвінок тоді став моїм найкращим рішенням.
Далі були: особиста зустріч, обговорення деталей роботи і колосальна підтримка керівника! Керівника, який побачив не візок, а професійні здібності і жагу до карʼєрного зростання. Він вчив, розповідав, довіряв і щиро допомагав! Він тоді показав, що помилки переростають в досвід, а досвід -компетенції, яким вірять в підсумку! Вірять читачі та колеги!
Ось так, 1 листопада 2012-го, почалась моя тринадцятирічна історія копірайтерки, контент-менеджерки та журналістки багатьох електронних та друкованих ЗМІ. За цей час було багато різного на цьому шляху: я падала і підіймалась, плакала і усміхалась, дуже пишалась і безмежно зневірювалась.
Я ламалась і поверталась, хотіла та зовсім не бажала, але завжди йшла! І найцінніше в цій історії для мене стало прийняття керівників! Прийняття, за яким бачили фахівчиню, а не просто людину з інвалідністю!
За тринадцять років я працювала з багатьма редакторами (керівники, часом, змінювались.) Але кожен з них цінував мою фаховість і вчив новому, показував, підсилював і розвивав у різних ситуаціях. Те саме стосується й інших колег на роботах. А ще одним найтеплішим спогадом став коментар головної редакторки до мого тексту: «Це-досконала робота!» І саме це – про вміння бачити ширше! Дякую всім серцем!
Для чого я про це зараз тут розповідаю? Бо тема працевлаштування людей з інвалідністю щодня набуває актуальності. І важливо ділитись позитивним досвідом, аби живити віру в тих, хто в пошуках роботи! Тих, хто знає, вміє, хоче, але боїться чи має інший досвід!
Ваше світло – обов’язково знайде шлях! Сяйте! І це сяйво побачать потрібні люди! А ще: вірте в себе! Це завжди підхоплять істинні душі
А я, у свою чергу, дякую всім редакторам, редакторкам, колегам-журналістам за підтримку та спільні дороги! З вдячністю бережу в серці кожного та кожну з вас!»
Саме з метою дослідження теми працевлаштування осіб з інвалідністю ми створили опитування, у якому люди з різними порушеннями здоров’я, діляться своїм досвідом на ринку праці. Добірка питань у анкеті допоможе побачити реальну картину можливостей їх професійних раалізацій.
Анкету можна заповнити на сторінці Закарпатського обласного товариства осіб з інвалідністю у мережі фейсбук. Адреса сторінки за посиланням https://www.facebook.com/SOIU.Zakarpattya/
———————————————————————-
Публікацію підготовлено Закарпатським обласним товариством осіб з інвалідністю в межах проєкту «Моніторинг змін: практичні кроки для захисту прав людей з інвалідністю», який реалізує ГС «Ліга Сильних» за підтримки Disabled People’s Organisations Denmark (DPOD).
————————————————————————-
Авторка – Вікуся Лисюк
Фото – Maria Sabo
Макіяж – Ann Dav




