Втрата кінцівки та її заміна протезом потребує контролю та підтримки не лише з боку фахівців з фізичної реабілітації та ерготерапії, а й психологічної підтримки.

Адже найкращий та найсучасніший протез буде покриватися пилом на балконі, якщо людина не хоче або немає сили підніматися з ліжка, з кимось спілкуватися та й взагалі виходити із дому через поганий настрій чи психічні порушення. Не кажучи вже про те, що адаптація до життя з протезами потребує регулярних та тривалих занять, на які також потрібні мотивація, бажання та сила волі.

Навіть коли в автівці замінюють якийсь важливий вузол, потрібен час, щоб водій адаптувався до змін. А що вже казати про протезування, яке в десятки та сотні разів складніше.

Фахівці відзначають, що втрата кінцівки може супроводжуватися широким спектром негативних емоцій та станів - шок, депресія, неприйняття себе та свого нового стану, посттравматичний стресовий розлад. Тож важливо не залишати людину та її близьких сам-на-сам з цими переживаннями, а допомогти пройти через них.

Переживання стадій прийняття. Будь-яка втрата супроводжується добре відомою психологам зміною стадій - від заперечення, гніву та торгу до прийняття. І втрата кінцівки та разом з тим звичного способу життя проходить за таким саме сценарієм. Психологічна підтримка може допомогти подолати цей шлях легше та швидше, щоб не витрачати дорогоцінні ресурси на боротьбу з собою, а спрямувати їх на подальшу адаптацію до нового стану.

Психологічні виклики та бар’єри. У важкі моменти люди нерідко самостійно формують психологічні бар’єри, забороняючи собі ті чи інші дії. Наприклад, через неприйняття свого нового тіла зменшують соціальні контакти, рідше зустрічаються із друзями, не виходять на вулицю, не займаються тим, що раніше приносило задоволення. Психологічна підтримка в таких випадках допомагає розібратися, як з’явився такий блок та позбутися його.

Адаптація до змін. Прийняти зміни свого тіла та способу життя буває складно, але не приймати їх — це наче тиснути одночасно на газ та гальми: в кращому випадку ми залишаємось на місті. Прийняття нового себе - це перша умова, щоб відпустити гальма та почати рухатися вперед. Психологічна підтримка під час протезування - це, звісно, не панацея. Вона не замінює години в тренажерному залі та численні спроби навчити своє тіло рухатися по-новому. Психолог не замінить ані ерготерапевта, ані фахівця з фізичної реабілітації. І так само психолог не може вкласти в голову людині потрібні думки та емоції та спрямувати її на відновлення.

Проте психологічна підтримка дуже корисна, щоб розібратися в собі та зрозуміти, що саме не дає ефективно рухатися вперед.

Тетяна ЛОМАКІНА
радниця - уповноважена Президента України з безбар’єрності