Слова, які ми обираємо, сигналізують про наше ставлення: повага чи зверхність, участь чи відчуження. Саме тому мова - це не другорядне. Вона - основа безбар’єрності.
15 травня ми розпочали роботу над формуванням державного стандарту - провели першу робочу зустріч надзвичайно важливої ініціативи - створення стандарту державної мови «Термінологія безбар’єрності». Разом із колегами з Національна комісія зі стандартів державної мови та іншими фахівцями ми говорили про те, як формулювання можуть як підсилювати, так і відштовхувати.
Безбар’єрність - це не тільки про пандуси чи інтерфейси. Це і про мову, якою ми звертаємось одне до одного. Коли «участь» - важливіша за «допомогу». Коли бачать не обмеження, а людину.
Ця робота - частина Національної стратегії безбар’єрності. І вона стосується всіх: освітян, медиків, працівників держустанов, журналістів. Бо кожне слово важить.
Попереду - формування переліку термінів, залучення науковців і технічна частина роботи. Але головне вже є - спільне розуміння: мова має бути такою, щоби не виключати, а включати. Не знецінювати, а визнавати.
Дякую кожному, хто долучається. Разом ми не просто перекладаємо поняття - ми творимо культуру поваги.
Тетяна ЛОМАКІНА,
радниця - уповноважена Президента України з безбар’єрності