Безбар’єрність - це коли ти можеш бути собою з самого раннього віку. Коли тебе бачать, чують і приймають - таким, як ти є. Саме про це говорили під час панелі, присвяченої майбутньому інклюзивної дошкільної освіти. Захід зібрав лідерів освіти, представників уряду, міжнародних партнерів і тих, хто формує політики для найменших громадян України.

Бо інклюзивне дошкілля - це не просто метод чи програма. Це - перше середовище, де дитина дізнається: чи є для неї місце в цьому світі. Чи її бачать. Чи вона відчуває себе рівною серед інших.

Інклюзивна дошкільна освіта - частина Стратегії безбар’єрності, створеної за ініціативи першої леді Олена Зеленська. І водночас - флагманський проєкт Міністерства освіти і науки України, який має стати стандартом якості для всієї системи.

Інклюзивне дошкілля - це не просто формат освіти. Це - перший простір, у якому дитина дізнається - чи є для неї місце в цьому світі?

Маленька людина не запам’ятає всіх слів вихователя. Але вона назавжди запам’ятає:

• чи її прийняли такою, якою вона є;
• чи були поруч діти, схожі на неї і не схожі;
• чи вважали її рівноправною частиною спільноти.

Коли ми говоримо про “різноманіття”, ми говоримо про життя.

Різні мови, звички, спроможність, фізичний стан - усе це не винятки, а людська норма. І що раніше дитина бачить цю норму в дії, то глибше вона вчиться бути людиною - відкритою, відповідальною, здатною на співпереживання.

Ми не створюємо “спеціальні умови”. Ми створюємо умови, які зручні всім. Простір, який підходить для дитини з порушенням слуху, так само буде комфортним для дитини, яка сьогодні просто втомилась.

Інклюзивне середовище в дошкіллі - це рівні стартові можливості. Це - про справедливість. Це як чесна бігова доріжка: не так, що одному - асфальт, іншому - пісок, а всім - простір, де можна спробувати, впасти, піднятися й бігти далі.

Ми формуємо в дошкіллі модель суспільства, яке не ділить, а об’єднує. Суспільства, в якому кожен має право бути.

Окрім інших питань, ми обговорювали, якими будуть результати впровадження інклюзії у дошкіллі через 10 років.

Можна очікувати, що ми побачимо нове покоління, яке по-іншому ставиться до “інакшості”. Яке сприймає та приймає людей у всій їх різноманітності. І це буде мати вплив на всі сфери життя країни без виключення.

Цікаву й слушну думку з цього приводу додав Андреас Шляйхер – директор з питань освіти та навичок Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), керівник відомої Програми міжнародного оцінювання учнів (PISA).

Він зазначив, що ми відчуємо це в економіці, адже визнання різноманіття та талантів кожного веде до інклюзивного зростання в країни.

Країна, яка не втрачає жодного таланту - сильніша.

Дякую всім, хто відкриває двері щодня. Для кожної дитини. Без винятку.

Тетяна ЛОМАКІНА,
радниця - уповноважена Президента України з безбар’єрності