«Такий підхід допомагає лікарям і фахівцям з реабілітації одразу думати не лише про порятунок життя, а й про майбутню рухливість, самостійність і якість життя людини», — розповідає амбасадор безбар’єрності МОЗ України Сергій Худа.

Він уже 11 років працює у реабілітації та нині є фізичним терапевтом і заступником медичного директора з розвитку реабілітаційної служби лікарні «Охматдит» у Львові. За цей час неодноразово працював тоді, коли реабілітація починалася не після завершення лікування, а паралельно з ним — зокрема ще в операційній.

Саме там команда може подбати про те, як людина рухатиметься, відновлюватиметься і повертатиметься до щоденного життя після операції. Один із прикладів такого підходу — лікування пацієнтів із важкими опіками.

«Багато людей вважають, що реабілітація починається після операції. Насправді у випадку важких опіків вона може розпочинатися ще в операційній», — зазначає Сергій Худа.

Під час хірургічного лікування до роботи можуть долучатися фахівці з реабілітації. Їхнє завдання — допомогти зберегти рухливість суглобів, попередити розвиток контрактур і створити умови для подальшого відновлення функцій людини.

Ранній початок реабілітаційних втручань особливо важливий, адже допомагає:

• зменшити ризик формування контрактур та обмежень рухливості;
• виконати частину необхідних втручань під час операції або анестезії, щоб уникнути додаткового болю та стресу для пацієнта;
• забезпечити безперервність між хірургічним лікуванням і реабілітацією;
• швидше розпочати відновлення та покращити функціональні результати.

Розвиток реабілітаційної допомоги є флагманським проєктом МОЗ у межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. Один із його ключових принципів - забезпечити людині безперервний маршрут від лікування до відновлення та повернення до активного життя.

Прес-служба Міністерства охорони здоров’я України