У час повномасштабної війни, коли майбутнє неможливо запланувати чи передбачити, коли ми не встигаємо перевести подих від поганих новин, так хочеться чути про хороші події та вчинки. Люди у вирі смутку, горя і страху прагнуть хоч іноді читати обнадійливі, життєствердні історії, які б надихали і додавали сил жити далі. Сьогодні ми хотіли б розповісти одну з них.

Ця світла розповідь про нашу землячку, жительку Семенівки Наталію Рогову, яка нині заново відкриває для себе світ і не перестає дивуватися його чарівності. Жінка все своє життя була нечуючою, а нині завдяки небайдужості добрих людей має змогу чути дивовижні звуки: спів пташок, стукіт дощових капель на підвіконні, а найголовніше — голоси найдорожчих їй людей: донечки і чоловіка.

Наталія Віталіївна народилася в 1986 році у с. Герасимівка в багатодітній родині. На жаль, на її долю випало тяжке випробування — вона мала вроджену відсутність слуху. Вражає, що будучи нечуючою, вона все ж змогла здобути освіту в звичайній школі с. Устимівка. «Наталя добре навчилася читати по губах. Думаю, що цьому посприяло її зростання у великій гамірній родині», — розповідає її сестра Катерина.

Попри вроджену ваду, Наталія з усіх сил намагалася жити повноцінно. Жінка одружилася, стала матір’ю чудової донечки. Та відсутність слуху позбавляла її багатьох можливостей сучасного світу, котрі більшість людей сприймають як належне. На щастя, її долю змінило випадкове знайомство.

Дізнавшись, що члени Асоціації людей із обмеженими можливостями Семенівської ТГ проводять чергову благодійну акцію, Наталія разом із сестрою прийшли до їхнього офісу. Там вони познайомилися з очільниками ГО Павлом Кобильченком та Любов'ю Грек. Із часом це знайомство переросло в справжню співпрацю — жінки почали в’язати шкарпетки для наших захисників, які передавали на фронт за посередництва Асоціації.

Дізнавшись про те, що Наталія Віталіївна від природи нечуюча, члени громадської організації вирішили допомогти жінці. Вони зв’язалися із Полтавською обласною організацією українського товариства глухих. Заручившись їхньою підтримкою, вдалося налагодити діалог із спеціалістами ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка» у м. Київ.

Пані Наталія потрапила на консультацію до професора Владислава Гайдука. Саме Владислав Дмитрович наполіг на тому, щоб родина терміново зібрала всі необхідні документи, аби стати учасником державної програми і мати змогу провести безкоштовно операцію з відновлення слуху.

У результаті двох оперативних втручань жінці встановили у слухові проходи два імпланти, кожен із яких вартує 45 тис. євро. Це фантистичні кошти для сім’ї пані Наталії, котрі навряд чи коли-небудь вдалося б зібрати. «Досі не можу повірити своєму щастю. У цей нелегкий час, коли все більше людей потребує турботи та матеріальної допомоги, важко знайти небайдужих, здатних сприймати чужі проблеми, як свої. І як чудово, що такі люди все ж таки є. Хочу від щирого серця подякувати кожному, хто допоміг втілити мою мрію в життя, за розуміння, за добросердечність, чуйність, щирість, підтримку», — каже Наталія Віталіївна.

Нині в жінки розпочався новий неймовірний етап життя. Вона вчиться при розмові дивитися людям у вічі, а не на губи, тільки читавши по яких раніше могла зрозуміти співрозмовника. А ще — за порадою лікарів дивиться фільми, читає багато книг і слухає пісні, щоб поповнювати словниковий запас і розвивати слух. «Я все життя мріяла про особливий день. І він таки настав. Цей день, коли світ раптом почав звучати для мене, назавжди залишиться в моїй пам'яті. Мій всесвіт у цей момент став значно більшим, багатшим, яскравішим. Я наче знову повернулася в дитинство, бо вивчаю всі речі заново. І це мене надихає жити на повні груди», — говорить Наталія Рогова.

А ще жінка прагне, щоб її історія надихнула й інших людей із проблемами зі здоров’ям не опускати руки, не боятися шукати допомоги і хоч трохи вірити в диво. Адже на власному прикладі переконалася, що воно таки існує.

Павло Кобильченко.