Комітет Верховної Ради України з питань правової політики спільно з ГО «Інститут Республіка» провів публічні обговорення законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо унормування діяльності та державної реєстрації громадських організацій».

Метою законопроекту є створення сприятливих умов для діяльності громадських організацій шляхом врегулювання на законодавчому рівні процедурних питань, запровадження низки нововведень, спрямованих на спрощення процедури реєстрації та усунення розбіжностей у застосуванні положень чинного законодавства, яке регулює відносини у відповідній сфері.

У консультаціях взяли участь громадяни, народні депутати, представники центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, громадських організацій та експерти.

Серед ключових ініціатив, що пропонуються у законопроекті є:

- установлення єдиної організаційно-правової форми для громадських організацій;

- детальне врегулювання процедури проведення засідань вищого керівного органу громадської організації та документального оформлення прийнятих ним рішень;

- запровадження можливості здійснення громадською організацією своєї діяльності на підставі модельного статуту;

- скасування процедури підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання та інші зміни.

Метою публічних консультацій був збір пропозицій та думок ключових стейкхолдерів щодо ініціатив, запропонованих у проекті Закону та обговорення охопило широке коло питань, які виходять за рамки законопроекту, але можуть бути ідеями для розробки наступних нормативно-правових актів у визначеній сфері.

Учасникам публічних консультацій було запропоновано висловити свою позицію щодо:

• вигляду якісної взаємодії між ГО та органами влади;
• викликів, із якими зіштовхуються ГО при реєстрації;
• переваг для ГО при застосуванні модельного статуту;
• переваг для ГО при використанні статусу “ГО Національного рівня”;
• доцільності єдиної організаційно-правової форми ГО;
• способу спрощення процесу реєстрації ГО;
• додаткових пропозицій, які слід врахувати у законопроекті.

Публічні консультації складалися з трьох сесій для різних регіонів України і відбудувалися у форматі онлайн-обговорення на платформі Zoom.

У мене, як у юриста і керівника громадської організації законопроєкт, викликає дивні враження. Заміна терміну "громадські обєдання" на термін "громадські організації" займає майже половину тексту порівняльної таблиці до законопроєкту. З одного боку він декларує, що замість термінів та організаційно правових форм ("громадські обєдання", "громадські організації" та "громадські спілки") буде лише 1 форма та термін– "громадські організації". Але по факту по всьому законопроєкту чомусь "спілки" заміняють не на термін "громадські організації", як декларують, а на "об'єднання". При чому не дають його нового визначення і ліквідовують його старе визначення "громадське об’єднання". Взагалі

Приклад можна знайти в нашому профільному Законі ‟Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”.

Стаття 12. наразі виглядає  так – «Громадські організації осіб з інвалідністю, їх спілки створюються з метою... Представники всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, їх спілок залучаються».

А пропонується так – «Громадські організації осіб з інвалідністю, їх об'єднання створюються з метою.. Представники громадських організацій осіб з інвалідністю, їх  об'єднань залучаються…»

Стаття 14 "З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські об’єднання осіб з інвалідністю, їх спілки мають право...»

А хоче бути «З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації осіб з інвалідністю, їх об'єднання  мають право…»

Для чого ця зміна в Законопроєкті, який пропонує взагалі ліквідувати таку форму як "громадська спілка", яка в чинному на сьогодні законодавстві і є об’єднанням двох, або більше громадських організацій – не зрозуміло.

Так само не погоджуюся я з тим, що пропонується ліквідувати статус Всеукраїнська громадська організація. Точніше назву "Всеукраїнська" ви можете залишити, але підтверджувати його наявністю осередків (відокремлених підрозділів) в більшості областей України буде не потрібно. Але чого буде вартий цей статус, коли будь-яка організація, в тому числі та, що складається лише з двох осіб може назватися Всеукраїнською? Як влучно підмітив голова Полтавського обласного осередку ГО ВО СОІУ, цей статус підкреслює репрезентативність організації, а не просто гарну назву. Він дозволяє нам співпрацювати з іноземними партнерами та міжнародними фондами. Як приклад німецька громадська організація Behindertenverband Müritz e.V. Отже національний статус громадської організації, це не рудимент радянської системи, а практика, яка використовується в країнах ЄС. Статус всеукраїнської громадської організації, це не просто назва, елемент гарної візитівки, а свідчення наполегливої праці громадських лідерів, які досягли в роботі своїх організацій високого рівня і представляють інтереси великої кількості людей з більшості областей України.

Власне для деяких організацій згаданий проект закону зберігає і особливості всеукраїнського статусу і форму спілок. Це громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості. За що їм однім такі преференції? Чому, як зауважила голова Донецької обласної організації ГО ВО СОІУ Надія Поламарчук, в законі нема такої ж преференції для ГО людей з інвалідністю? А для організацій ветеранів, чи молодіжних організацій?

Представники парламентського комітету заявляють, що державі все одно як називається організація, держава у нас не ревнива. Щоправда лише до того моменту поки мова не зайде про гроші. А конкретно про податки. Зокрема п. 4 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" говорить, що "Єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка". Для порівняння, всі інші сплачують 22%. Суттєва різниця. І ось питання, чи всі хто назветься всеукраїнською організацією осіб з інвалідністю зменшать собі сплату ЄСВ з 22% до 5,3%, чи ми всі дружно почнемо платити 22%?

Втім законотворці не зачіпають у цьому проєкті ані питання сплати ЄСВ, ані будь-яких інших змін до Податкового Кодексу України. А в ньому також міститься термін "громадські об’єднання". Якщо цей термін проєкт закону ліквідовує, а відповідні зміни у ПКУ не вносяться, то громадські організації ризикують втратити усі пільгі та навіть статус неприбутковості.

Крім суперечок навколо всеукраїнського статусу розмова йшла і про ліквідацію такої організаційно-правової форми як громадська спілка. Зараз фізичні особи засновують і об’єднуються в громадські організації, а юридичні особи приватного права засновують і об’єднуються у громадські спілки. Простіше кажучи двоє людей створюють громадську організацію, а дві організації створюють громадську спілку. Це чітка структура. Натомість нам пропонують залишити лише форму громадських організацій, засновниками і членами яких можуть бути всі – люди, фірми, інші громадські організації. Всі можуть бути членами всіх і один одного. Хаос? От і мені так здається. Представники парламентського комітету поцікавились наскільки це потрібно самим представникам громадянського суспільства. На що голова Національної молодіжної ради Наталія Шевчук зауважила, що нам це зовсім не потрібно.

Про позитивне. Законопроєкт має низку цікавих нововведень. Це запровадження модельного статуту, тобто стандартного установчого документу в якому будуть прописані всі основні права та обов’язки членів організації, її керівна структура. Організація зможе просто заявити що діє на підставі модельного статуту і уникнути зайвої бюрократичної тяганини, пов’язаної з розробкою статуту та його перевіркою на відповідність законодавству органами юстиції. Це особливо корисно для молодих, новостворених організацій, які зможуть обрати різні варіанти модельного статуту, або, за бажанням, в будь який момент перейти на власний розроблений статут. Також це відкриє можливості для онлайн реєстрації громадських організацій, зокрема через Дію. Пропонується надати право реєстрації громадських організацій виконавчим комітетам органів місцевого самоврядування та приватним нотаріусам. Скоротити термін реєстрації з 10 днів до 24 годин. Сподіваюсь нам вдалося переконати представників парламентського комітету прибрати з закону необхідність подання громадськими організації інформації про кінцевих бенефіціарних власників. Адже засновники громадської організації з моменту її заснування стають звичайними її членами, а інформація про керівників організацій і так окремо подається.

Висновок. Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо унормування діяльності та державної реєстрації громадських організацій» безумовно потребує подальшого доопрацювання. Можу передбачити, що він пройде дуже не простий шлях парламентські слухання і ще зазнає чисельних змін. Змін зазнає і низка інших законодавчих актів, сподіваюсь що серед них буде і  Податковий кодекс України. Але широке обговорення законопроєкту з представниками громадянського суспільства, організоване Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики спільно з Інститутом Республіка, є чудовим прикладом народовладдя і демократичності процесів законотворчості в Україні. А збір ідей та пропозицій через е-анкету триватиме до 30 березня 2025 року.

Денис Сухотін