У сучасному демократичному суспільстві право людини бути почутою — не гасло, а базовий принцип. Але чи кожен голос насправді має шанс вплинути на рішення влади? Коли йдеться про осіб з інвалідністю — відповідь поки не надто оптимістична.

Консультаційно-дорадчі органи (КДО) при органах місцевого самоврядування створюються для того, щоб влада не лише чула, а й слухала. Проте реальна інклюзивність цих структур все ще залишається викликом.

Що таке КДО і навіщо вони громаді?

Консультаційно-дорадчі органи — це механізми взаємодії між громадянами та органами влади. Вони не мають владних повноважень, але формують експертну і громадську думку, яка може істотно впливати на політичні рішення.

Це можуть бути:

• громадські ради;
• експертні ради;
• ради безбар’єрності;
• молодіжні та ветеранські ради.

Через такі платформи можна не просто висловити позицію, а брати участь у формуванні політик — від місцевих програм до бюджетів громад.

Участь осіб з інвалідністю: виняток, чи правило?

Участь людей з інвалідністю в роботі КДО не повинна зводиться до символічної присутності. Бо там, де немає голосу людей з інвалідністю, ухвалюються рішення, що не враховують базові речі — доступність транспорту, громадських просторів, інформації, сервісів.

І навпаки: там, де люди з інвалідністю реально включені в дорадчі структури, з'являються пандуси, соціальне таксі, адаптовані послуги і діалог із владою.

Інклюзивність — це не "ми для них", а "ми разом"

Справжня участь — це не квота чи присутність “для галочки”. Це право бути рівноправним суб’єктом процесу.

Для цього потрібні зміни не лише в положеннях, але й у культурі управління:

• Приміщення для засідань мають бути фізично доступними.
• Матеріали — адаптованими для всіх форматів сприйняття.
• Учасники — підготовленими до комунікації на рівних.

Тільки так можлива участь, яка не виснажує, а надихає.

Потрібна не тільки присутність, а й вплив

Законодавчо участь громадян передбачена в низці актів:

• Закон «Про місцеве самоврядування»,
• Постанова КМУ №996 (типове положення про громадські ради),
• Стратегія безбар’єрності до 2030 року.

Потрібні лідери, які не просто подадуть заявку до складу ради, а візьмуть на себе функцію голосу громади — особливо тієї частини, яку зазвичай не питають.

Висновок

Консультаційно-дорадчі органи — це реальний інструмент впливу. Але щоб він працював, туди мають входити ті, чиї інтереси зазвичай маргіналізовані. Особи з інвалідністю — це не “особлива група”, а частина громади, яка має бути за столом, коли вирішується спільне майбутнє.

І що більше таких голосів пролунає — то меншою буде дистанція між «владою» і «людьми».

 Якщо ваша громада має досвід ефективної участі людей з інвалідністю у дорадчих органах — напишіть нам. Ми хочемо ділитись історіями успіху. 

Інфомація – наше все. Ми живемо в суспільстві, навчаємось, працюємо, здійснюємо творчу, громадську або політичну діяльність у просторах і оточенні, які не завжди є дружніми до нас. Знання – це сила. Сила руйнувати бар’єри.

Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів – Transatlantic Foundation (GMF TF). Його зміст є виключною відповідальністю Полтавського регіонального осередку ГО ВО СОІУ та Відокремленого підрозділу ГО ВО СОІУ «Закарпатське обласне товариство осіб з інвалідністю» і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу та/або GMF TF.