Партнерська організація з Німеччини – «Об’єднання людей з інвалідністю округу Мюриц» щиро запросила нас взяти участь у днях акції, присвячених Європейському дню протесту за рівність людей з інвалідністю, який європейська спільнота визначила 5 травня. Це важлива дата і важливі дні, бо люди з інвалідністю та їх організації потребують особливої уваги і підтримки. І міжнародна співпраця грає в цьому важливу роль. Полтавський регіональний осередок ВО СОІУ разом з партнерською організацією «Люди з інвалідністю. Ланна. Безмежність» представляв Україну у цій важливій справі.
Наші організації зібрали свої кошти на дорогу й подолали цей не легкий шлях, який разом склав аж 5 діб. Були й снігові замети на дорозі, і дощ, і холод, що для людей з інвалідністю не є сприятливим, та все це успішно подолали. Все це було компенсоване традиційним теплим прийомом організації людей з інвалідністю округу Мюриц на чолі із її керівницею Ханні Россек. Кожного року у нас різні маршрути по Землі Мекленбург – Передня Померанія.
Поселилися ми традиційно в Камбсі у сільському готелі Дітера Фабіша. Він дуже зручний в тому числі і для людей з інвалідністю у кріслах колісних. Хазяїн також традиційно будив нас мисливським горном. Ми піднімалися, швидко снідали і їхали до міста Варен, яке давно вже полюбили. Воно привітливе і дуже доступне для людей з інвалідністю на кріслах колісних. Всі історичні пам’ятки, музеї, набережна найбільшого озера Німеччини Мюриц дуже доступні і приємні для відвідування.
Вже на другий день ми мали цікаву подорож до портового міста Ростока. А почалася вона з вокзалу. У наших команд були квитки на приміський потяг. Доступність вокзалу кожного разу дивувала нас, бо завжди там відбуваються якісь покращення. Тепер людина на кріслі колісному може без сторонньої допомоги добратися від приміщення вокзалу до потягів на будь якій платформі і чекати там їх. Єдина поки ще складність – безпосереднє завантаження у вагон. Вагони мають різні конструкції і дуже часто їх підлога знаходиться не на рівні платформи. На станції є спеціальний механічний підйомник і працівники вокзалу уміло й досвідчено допомагають з ним. Мені, як людині на кріслі колісному, особливо приємно що цей підйомник має механічний привід і не залежить від електрики. Може, це через тотальні відключення світла, що були цієї зими? Це було єдиним нагадуванням про дім, бо німецька команда людей з інвалідністю також поїхала разом з нами, щоб підтримати нас морально.
Однак, це було перестрахуванням, бо все навкруги було цікавим і доступним. Багаточисленні магазинчики промислових і продуктових товарів, сувенірні лавки і кафе. Та найприємнішим для мене був момент доступності прогулянкового катера. Апарель гарно притулилася до пришвартованого кораблика і далі під супроводом матроса мене перевезли до носа корабля. Корма і шум гвинтів були ізольовані і я мав змогу милуватися краєвидами міста і порту. На верхній палубі було краще, але це тільки тому, що нам сприяла гарна погода. Наш кораблик оминув маяк і поплив мимо вантажного порту. Чому я називаю його кораблик, хоч його довжина 25 метрів? Тому що поруч з нами пропливали велетні на кілька сотень метрів довжини і висотою 9 поверхового будинку, або й більше. Грандіозне видовище! Ще дуже сподобався завод морських кранів. Велетні були один другого більші. З дитинства я знав, що морські і сухопутні логістики не зрівнянні. Морські завжди більші у всьому на що не подивися. Хоч зброя, хоч обладнання. Якщо на малоповерховому будівництві працюють крани 4-8 тонн, висотному будівництві 10-25 тонн, то тут стояли велетні, що могли собі дозволити підняти від 100 до 1200 тонн вантажів. Море, чайки і помірне похитування кораблика створювали незабутні враження.
Як тільки зійшли на берег, відразу захотілося спробувати щось смачненьке із місцевої кухні. Нам запропонували бутерброди із рибою, які після морської прогулянки були дуже доречними для нас. На березі біля маяка грав веселий оркестр ветеранів, що поєднував інструменти похожі на шарманку. Разом із барабанами вони створювали цікаву музику ні на що не схожу для нас до цього.
Атмосфера курортного свята нічим не затьмарилася, бо сервіс був на найвищому рівні. І порадувала доступність туалетів. Вони мали досить цікаві механічні пристосування, що заміняли не завжди приємну роботу людини. Та про це треба писати окрему розповідь. Для нас цікаво було подихати неповторним балтійським повітрям, побачити побільше і зробити більше фото на пам’ять.
Наше відвідування партнерської організації можна розділити на три частини – відпочинок, культурний обмін і навчання по програмі працевлаштування осіб з інвалідністю. Зараз я коротко розповів про відпочинок. Коротко тому, що фактично кожен з п’яти днів був чудовим відпочинком. Мені хочеться ще раз подякувати нашим друзям партнерам із Варена і їх керівниці Ханні Россек.
Ukraine – Deutschland – Umsetzung der UN-Konvention über die Rechte von Menschen mit Behinderungen.
Unsere deutsche Partnerorganisation „Verband der Menschen mit Behinderungen des Landkreises Müritz“ lud uns herzlich zur Teilnahme an den Aktionstagen zum Europäischen Tag der Proteste für die Gleichstellung von Menschen mit Behinderungen ein, der von der Europäischen Gemeinschaft am 5. Mai begangen wurde. Dieser Tag ist von großer Bedeutung, da Menschen mit Behinderungen und ihre Organisationen besondere Aufmerksamkeit und Unterstützung benötigen. Internationale Zusammenarbeit spielt dabei eine wichtige Rolle. Der Regionalverband Poltawa des Ukrainischen Behindertenverbandes vertrat gemeinsam mit unserer Partnerorganisation „Menschen mit Behinderungen. Lanna. Bezmezhnist“ die Ukraine in dieser wichtigen Angelegenheit. Unsere Organisationen sammelten Spenden für die Reise und bewältigten die beschwerliche Strecke, die insgesamt fünf Tage dauerte. Schneeverwehungen, Regen und Kälte erschwerten die Bedingungen für Menschen mit Behinderungen erheblich, doch wir meisterten all diese Herausforderungen erfolgreich. All dies wurde durch den traditionell herzlichen Empfang des Behindertenverbands Müritz unter der Leitung von Hanna Rossek wettgemacht. Jedes Jahr haben wir unterschiedliche Routen in Mecklenburg-Vorpommern.
Wir bezogen traditionell in Kambs im Landgasthof von Dieter Fabisch ein. Er ist sehr komfortabel, auch für Rollstuhlfahrer. Der Wirt weckte uns traditionell mit einem Jagdhorn. Nach einem schnellen Frühstück fuhren wir in die Stadt Waren, die wir schon lange lieben. Sie ist freundlich und sehr gut für Rollstuhlfahrer zugänglich. Alle historischen Denkmäler, Museen und die Uferpromenade des Müritzsees, Deutschlands größtem See, sind gut erreichbar und einen Besuch wert.
Am zweiten Tag unternahmen wir einen interessanten Ausflug in die Hafenstadt Rostock. Die Reise begann am Bahnhof. Unsere Teams hatten Fahrkarten für die S-Bahn. Die Barrierefreiheit des Bahnhofs überraschte uns immer wieder, da es ständig Verbesserungen gibt. Nun kann man als Rollstuhlfahrer ohne fremde Hilfe vom Bahnhofsgebäude zu jedem Bahnsteig gelangen und dort auf die Züge warten. Die einzige Schwierigkeit besteht bisher im direkten Einsteigen in den Waggon. Die Waggons sind unterschiedlich gebaut, und oft liegt ihr Boden nicht auf Bahnsteigniveau. Es gibt einen speziellen Aufzug am Bahnhof, und die Bahnhofsmitarbeiter helfen geschickt und erfahren bei der Bedienung. Als Rollstuhlfahrer bin ich besonders froh, dass dieser Aufzug mechanisch angetrieben wird und nicht auf Strom angewiesen ist. Vielleicht liegt es an den Stromausfällen dieses Winters? Er war die einzige Erinnerung an Zuhause, denn ein deutsches Team von Menschen mit Behinderung reiste mit uns, um uns moralisch zu unterstützen.
Es war jedoch eine willkommene Absicherung, denn alles in der Umgebung war interessant und gut zugänglich. Zahlreiche Geschäfte mit Industrie- und Lebensmittelwaren, Souvenirläden und Cafés. Der schönste Moment für mich war jedoch, als das Ausflugsboot verfügbar wurde. Das Boot legte sanft am vertäuten Schiff an, und dann wurde ich, begleitet von einem Matrosen, zum Bug des Schiffes gebracht. Das Heck und das Geräusch der Propeller waren gut gedämpft, und ich konnte die Aussicht auf die Stadt und den Hafen genießen. Auf dem Oberdeck war es noch schöner, aber das lag nur am guten Wetter. Unser Boot passierte den Leuchtturm und fuhr am Frachthafen vorbei. Warum nenne ich es ein Boot, obwohl es nur 25 Meter lang ist? Weil neben uns gigantische Krane fuhren, mehrere hundert Meter lang und so hoch wie ein neunstöckiges Gebäude, wenn nicht sogar noch höher. Ein grandioser Anblick! Besonders beeindruckt hat mich auch die Kranfabrik. Die Krane waren größer als alle anderen. Seit meiner Kindheit weiß ich, dass man die Logistik auf See und an Land nicht vergleichen kann. Die Schiffslogistik ist in jeder Hinsicht größer, egal worum es geht. Ob Waffen oder Ausrüstung. Wenn Kräne mit 4–8 Tonnen Tragkraft im Flachbau und 10–25 Tonnen im Hochbau eingesetzt werden, dann gab es hier Giganten, die 100 bis 1200 Tonnen Fracht heben konnten. Das Meer, die Möwen und das sanfte Schaukeln des Bootes schufen unvergessliche Eindrücke.
Kaum an Land, wollten wir unbedingt etwas Leckeres von der lokalen Küche probieren. Uns wurden Fischsandwiches angeboten, die nach unserem Spaziergang am Meer genau das Richtige für uns waren. Am Ufer in der Nähe des Leuchtturms spielte ein fröhliches Orchester aus erfahrenen Musikern mit Instrumenten, die einer Drehorgel ähnelten. Zusammen mit dem Schlagzeug erzeugten sie eine interessante Musik, die wir so noch nie gehört hatten.
Die entspannte Atmosphäre unseres Urlaubsortes wurde durch nichts getrübt, denn der Service war erstklassig. Auch die barrierefreien Toiletten gefielen uns sehr. Sie waren mit interessanten mechanischen Vorrichtungen ausgestattet, die uns die nicht immer angenehme Arbeit des Menschen erleichterten. Aber darüber schreiben wir eine eigene Geschichte. Es war schön für uns, die einzigartige Ostseeluft einzuatmen, mehr zu sehen und viele Erinnerungsfotos zu machen.
Unser Besuch bei der Partnerorganisation lässt sich in drei Teile gliedern: Erholung, kultureller Austausch und Schulung im Rahmen des Programms zur Beschäftigung von Menschen mit Behinderungen. Nun möchte ich kurz über die Erholung berichten. Kurz gesagt, denn tatsächlich war jeder der fünf Tage eine wunderbare Erholung. Ich möchte unseren Freunden und Partnern von Varen und ihrer Leiterin Hanna Rossek nochmals herzlich danken.
