Екостежка "Заповідна Диканщина" - історична перлина українського народу, яка чекає створення доступних для всіх жителів умов по її вивченню і насолодженню неповторною красою рідного краю. Який зараз стан у цієї культурної пам'ятки і її доступності у репортажі Сергія Чумака. 

 Дикансько-Опішнянський лісовий масив - один з небагатьох природних лісів, що збереглися у лівобережному Лісостепу. Екостежка "Заповідна Диканщина" знаходиться в регіона́льному ландша́фтному парку «Диканський», який засновано рішенням сесії Полтавської обласної ради народних депутатів від 27.10.1994 року. Увесь парк дуже великий і займає майже всю територію колишнього Диканського району (близько 12 тисяч гектарів), а екостежка є особливою. Як тут не згадати, що основим тотемним деревом українців і не тільки українців був і є дуб, який вважали житлом таємничих сил, духів. Варто сказати, що мені вперше довелося бачити наші знамениті столітні дуби, бо перед цим бачив тисячолітні дуби в Німеччині і не думав, що в нас теж є свідки історії рідного краю. Саме такі дуби є на екостежці. І коли дивишся на них, розумієш, що абсолютно реальною може бути легенда, що вони були вже й тоді високі та міцні і вітер зачіпався за їх високі крони, коли Мотря виходила на побачення до Івана Степановича Мазепи. Бо їм не менше 400 років. Майже скільки, як історичним записам про український народ. Дуби - ровесники нашого народу. У цьому їх особливе значення. Як зворушливо було бачити скільки терпіння і любові до своєї роботи директриси парку, голови Диканської районної екологічної дитячої громадської організації «Зелене серце» Ірини Черкас коли вона намагалася показати максимально всю турботу і увагу до цього лісу й дубів зокрема. Маю теж сподівання, що з часом це буде одним із місць масового приїзду туристів. Вони будуть відвідувати Іванову гору, де стоїть пам'ятник Івану Мазепі і садиба Івана Котляревського біля яких ростимуть свіжопосаджені дубочки і далі їхатимуть в Диканьку, де бачитимуть віковічні дуби які бачили цих двох знаменитих Іванів ще в дитячому віці. Цікаві поєднання і історичні паралелі можна буде порівняти за пів дня. Я б хотів би, щоб і люди з інвалідністю мали нарівні зі всіма максимальні можливості долучитися до цього екскурсу в історію нашого народу. Щоб дорога від Полтави до Диканьки була без ям. Щоб екостежку перекривав шлагбаум, машини стояли тільки на відведених площадках і не їздили по лісу. Щоб екостежка була вирівняна грейдером, можливість проїхати людям на кріслах колісних і батькам із дітками в колясочках була по всій протяжності стежки і щоб послуги сервісу були зроблені із врахуванням всіх норм універсального дизайну. Усе це дуже важливо вже зараз. Захисники наші теж зможуть навідуватися сюди не зважаючи ні на які проблеми, щоб відчути силу того початку від якого починав своє існування наш нарід.