У травні–червні команда нашого проєкту провела моніторинг виборчих дільниць у шести областях України: Житомирській, Закарпатській, Миколаївській, Одеській, Полтавській та Рівненській. І, на жаль, у всіх цих регіонах ми побачили одне й те саме: перед виборчими дільницями відсутні спеціально позначені паркувальні місця для людей з інвалідністю. Така ситуація є типовою не лише для виборчої інфраструктури, а й для більшості громадських місць в Україні.

Безбар’єрність — це не тільки пандуси

Коли ми говоримо про доступні вибори, слід пам’ятати: безбар’єрність — це не лише пандус на вході до дільниці, а й можливість безпечно дістатися до неї. І для багатьох людей з інвалідністю це можливо лише за умови наявності спеціального паркувального місця. Якщо людина не може залишити авто поряд із дільницею, вона просто не зможе реалізувати своє право голосу. В таких умовах участь у виборах стає привілеєм, а не гарантованим правом.

Спроби змінити ситуацію: чи допоможе новий штраф?

Держава намагається реагувати на проблему. Зокрема, у 2025 році планується запровадження нового штрафу — 300 неоподатковуваних мінімумів (це 51 000 гривень) — за незаконне паркування на місцях для людей з інвалідністю. Детальніше про ці зміни ми писали на сайті СОІУ.

Проте в самій спільноті людей з інвалідністю ця ініціатива викликала неоднозначну реакцію. У коментарях до публікацій — буря емоцій: одні вважають, що такий штраф буде справді стримуючим фактором, інші — що це чергове ускладнення. Адже тепер, щоб уникнути покарання, власник авто повинен мати не тільки знак інвалідності, а й персональний QR-код, який ідентифікує особу з інвалідністю. А отже, якщо водій везе людину з інвалідністю, але немає відповідних документів — ризикує отримати штраф. Це створює додаткові бар’єри для родичів, волонтерів і помічників.

Закордонний досвід: як це працює в Німеччині, Польщі та США

У Німеччині система паркування для людей з інвалідністю є чіткою, зрозумілою і жорстко контрольованою. Спеціальне паркувальне місце доступне лише:

• водію з інвалідністю, який самостійно керує авто;
• особі з інвалідністю, за наявності спеціального паперового дозволу (Behindertenparkausweis) та індивідуального коду, що видається місцевою владою.

Штраф за порушення — від 50 євро, а місцева поліція регулярно проводить перевірки. Усі дозволи — персоналізовані та уніфіковані по всій країні. У Польщі подібна система: для використання паркувального місця потрібен «Картка Parkingowa», що видається не авто, а людині. Автомобіль має бути пристосованим до її потреб. Штраф — до 800 злотих (~7 500 грн).

У США, залежно від штату, використовуються паркувальні таблички з унікальним номером, які прив’язані до особи, а не до авто. Їх можна повісити на дзеркало заднього виду, і це — єдиний законний спосіб стоянки на спеціалізованому місці. За порушення — штраф до 1 000 доларів і евакуація авто.

Типові проблеми в Україні

Незважаючи на спроби законодавчих змін, в Україні досі спостерігаємо:

• відсутність розмітки і знаків «Паркування для осіб з інвалідністю»;
• використання таких місць іншими водіями (особливо біля ТРЦ, аптек, лікарень і виборчих дільниць);
• низький рівень контролю з боку поліції та інспекцій; нестача пандусів або занадто круті заїзди від паркувального місця до входу;
• відсутність стандартів при облаштуванні таких місць — часто вони знаходяться не ближче до входу, а взагалі в незручному місці.

Що каже закон?

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю" (ст. 26) гарантує право осіб з інвалідністю на безперешкодний доступ до об'єктів інфраструктури, включаючи паркування.

Постанова КМУ № 1306 від 10.10.2001 (зі змінами) визначає правила дорожнього руху, згідно з якими місця для паркування осіб з інвалідністю мають бути відведені на кожній стоянці у кількості не менше 10% загальних місць.

Законопроєкт № 5655 (у редакціях 2023–2024 років) розглядає можливість автоматизованого контролю таких місць — через QR-коди, електронні реєстри та відеофіксацію.

Що пропонують експерти?

За словами транспортного аналітика ГО «Інститут доступності» Сергія Гриненка: «Варто розмежувати права водіїв і пасажирів з інвалідністю. Паркувальні місця — це ресурс, і він має бути чітко регульований. Без уніфікованих дозволів, єдиної бази й автоматизованої перевірки ми не зможемо гарантувати доступність у жодному місті України»

Висновок

Паркувальні місця для людей з інвалідністю — це не привілей, а елемент базової інфраструктури, без якого неможлива участь у суспільному житті, включаючи доступ до виборчих дільниць. Якщо ми справді хочемо будувати безбар’єрне суспільство, то маємо почати з простих речей: зробити паркування доступним, контроль — ефективним, а закон — справедливим.

Доступні вибори починаються з доступного паркування.
Це не просто паркувальне місце — це точка поваги, розуміння й рівності.

Ця публікація створена за фінансової підтримки Європейського Союзу та Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Америки - Трансатлантичної фундації (GMF TF). Його зміст є виключною відповідальністю Полтавського регіонального осередку Громадської організації «Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України»  і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу та GMF TF.